5 лютого (23 січня) - Неділя про митаря і фарисея

“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.” (Лк. 18:10-14)

(Голос 1): Коли камінь був припечатаний юдеями, і воїни стерегли Пречисте Тіло Твоє, Ти, Спасе, воскрес на третій день і дарував світові життя. Тому Сили Небесні заспівали Тобі, Життядавче: Слава воскресінню Твоєму, Христе, слава Царству Твоєму, слава провидінню Твоєму, Єдиний Чоловіколюбче!

Як у видимому світі ніхто не може самотужки перепливти море без корабля, що збудований із дерева й здатен плисти по воді, так і душі неможливо своїми силами перейти, подолати гірке море гріха, ту непрохідну безодню лукавих сил і темних пристрастей, якщо не прийме в себе швидкого, небесного, легкокрилого Духа Святого, що усуває й долає усяке лукавство (прп. Макарій Великий)