5 вересня (23 серпня) - Неділя 15-та по П’ятдесятниці

Вiд Матея 22 35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: 36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” 37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38 це найбільша й найперша заповідь. 39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” 41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: 42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.” 43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом, 44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. 45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” 46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.

(Голос 6): Ангельські сили на гробі Твоїм, і вартові зомліли, і стояла Марія у гробі, шукаючи Пречистого Тіла Твого. Полонив Ти пекло, не постраждавши від нього; зустрів єси Діву, даруючи життя. Господи, що воскрес із мертвих, - слава Тобі.

Бог є нічний та денний свідок не тільки таємних діла, а й усіх помислів наших. Тож будемо відповідати Йому не тільки за наші діла, а й за всі порухи нашого серця (прп. Іоан Касіян)