11 вересня (29 серпня) - Усікнення голови Іоана Хрестителя

Вiд Марка 6 14 І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15 Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!" 16 Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих." 17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею. 18 Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого." 19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!" 23 Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства." 24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!" 25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя." 26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці, 28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. 30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.

(Голос 2): Пам’ять Праведного з похвалами, у тебе досить свідчення Господнього, Предтече. З’явився бо ти воістину найпочеснішим між пророками, бо сподобився єси хрестити у водах Проповіданого. Тому ж, за істину постраждавши з радістю, благовістив єси і сущим у пеклі Бога, що явився тілесно, взяв гріх світу і подав нам велику милість.

Дія благодати - це сила духовного вогню, що в радості й сердечній силі рухає, утверджує і зігріває, очищує душу і втихомирює помисли, ніби на певний час і на певний проміжок умертвлює тілесні порухи. Ознаки цієї дії і плоди, що являють істину, такі: сльози, сокрушення, смирення, здержливість, мовчання, терпіння, стриманість та інші такі чесноти, якими безсумнівно стверджуємося (св. Григорій Синаїт).